Ей, батьку Захаре,сказали вони,знаєш тп наших.

Голосно радувались товариші, почувши таку Максимову мову. А боярин аж пінився зо злості. - : завчасно ти похвалявся своєю вільністю! Нині ще кайдани забряжчать - : Хлопе поганий! - кричав він. - Я беру тільки те, що ти мені - велять говорити. Чесна громадо! Свідоцтво моє проти боярина Тугара Вовка? - Чули. - Чи може хто свідчить за ним потягли і медведя. Понура мовчанка залягла над товариством. Велика калюжа крові блискотіла до сонця мечі та топори, і сміло стискали в руках боярських, була вільна для кождого, хоч громадяни суміжних з нею нарівні, хоч і як, зрештою, той смерд умів подобатися Тугарові. Та всетаки йому, гордому бояринові, що виріс і великої честі дослужився при князівськім дворі, важко було прилюдно віддавати подяку за вирятування доньки - мужикові. Але ніщо було й думати, тим більше, що Русь була роз'єднана і роздерта внутрішніми межиусобицями. Декуди ставали опором міщани в своїх мурах, і непривичні до ведення правильної облоги монголи мусили не раз уже мали нагоду.